Гайморит

Гайморит - це запалення верхньощелепної придаткових пазух носа. Придаткові пазухи носа являють собою утворення у вигляді невеликих печерок, мають сполучення з порожниною носа. Верхньощелепних пазух у людини дві - права і ліва. Інша назва цього утворення - гайморова пазуха або гайморів синус. Часто фахівцями встановлюються такі діагнози як верхньощелепний синусит. Принципової відмінності між останніми термінами і терміном гайморит не існує.

Гострий гайморит розвивається як ускладнення гострого риніту, після перенесених грипу, кору, скарлатини та інших інфекційних хвороб, а також внаслідок запальних захворювань зубів (одонтогенний гайморит). Провокуючим фактором може служити переохолодження на тлі зниження реактивності організму.

Хронічне запалення верхньощелепних пазух зазвичай є наслідком гострого запалення, особливо при несприятливих умовах для відтоку зібравшогося в них патологічного секрету. Цьому можуть сприяти потовщення слизової оболонки носа, гіпертрофія носових раковин, викривлення перегородки носа, закривають або звужують вивідні отвори верхньощелепних пазух - верхньощелепні ущелини.

Враховуючи шляхи проникнення збудників інфекції, розрізняють риногенних (частіше у дорослих), гематогенний (в основному у дітей), одонтогенний і травматичний гайморит. Виділяють також особливі форми гаймориту - вазомоторну (переважно у осіб, які страждають вегетативними розладами; характеризується набряком слизових оболонок носа і його придаткових пазух) і алергічну.

Для гострого гаймориту характерні озноб, підвищення температури тіла, погане загальне самопочуття, головний біль різної інтенсивності, часто локалізується в область лоба, кореня носа і зубів. Біль в області ураженої пазухи посилюється при натисканні на її лицьову стінку. За характером біль інтенсивний і постійний, супроводжується відчуттям розпирання, посилюється при нахилі голови, кашлі та чханні. Іноді приєднуються світлобоязнь і сльозотеча. Ніс закладений, спостерігається рясне виділення слизового (катаральний гайморит), слизово-гнійного, гнійного характеру (гнійний гайморит). На стороні ураженої пазухи знижується нюх. При залученні в процес окістя відмічаються припухлість щоки і набряк нижньої, а іноді і верхнього віка.

Для хронічного гаймориту характерні загальна слабкість, нездужання, швидка стомлюваність, головний біль (частіше у вечірній час), закладеність носа. Нюх може знижуватися. Для вазомоторного і алергічного гаймориту характерно хвилеподібний перебіг з періодичними ремісіями. Клінічна картина загострення характеризується тими ж симптомами, що і при гострому гаймориті.

Іноді при гострому, але частіше при хронічному гаймориті спостерігаються внутрішньочерепні ускладнення - набряк мозкових оболонок, серозний або гнійний менінгіт, менінгоенцефаліт, флебіт синусів твердої мозкової оболонки з розвитком риногенного сепсису, пахименингит, риногенних абсцес мозку - риногенних арахноїдит. Найбільш часті вони у період епідемії грипу. Можуть спостерігатись і такі ускладнення, як реактивний набряк клітковини очниці і повік, ретробульбарний абсцес, остеопериостити очниці, тромбоз вен очниці і ін. Зазначається також періостит верхньої щелепи.

Лікування гаймориту

Гострий гайморит та хронічний гайморит найчастіше лікується за допомогою звичайної фармакотерапії, яку лікар підбирає на консультації. Промивання придаткових пазух носа (без проколу) проводять тільки при вираженому больовому синдромі або рясному виділенні гною. Лазерна терапія проводиться з метою усунення наслідків запалення і посилення ефекту від лікування ліками. У ряді випадків (наприклад, при важкому перебігу захворювання) лікування у оториноларинголога доцільно поєднувати з голкорефлексотерапією і застосуванням біологічно активних добавок. Повністю курс лікування гострого процесу займає в залежності від тяжкості від двох тижнів до двох місяців.

Лікування, як правило, амбулаторне. Важливо забезпечити хороший відтік вмісту з ураженої пазухи. При тяжкому перебігу та наявності ускладнень показана госпіталізація. При гострому гаймориті і загостренні хронічного гаймориту призначають жарознижуючі засоби, сульфаніламідні препарати, антибіотики, гіпосенсибілізуючі засоби, вітаміни. Місцево застосовують судинозвужувальні засоби (нафтизин та ін), які можна використовувати у вигляді крапель, для розпилення, змазування. При гострому гаймориті використовують солюкс, діатермію, струми ультрависокої частоти; при хронічному перебігу - мікрохвильову терапію, електрофорез лікарських препаратів (антибіотиків, гормонів та ін), діадинамічні струми, діадинамофорез, грязелікування, парафінові аплікації, інгаляції та аерозолі. Для лікування хронічного гаймориту алергічного походження використовують засоби неспецифічної (хлорид кальцію, антигістамінні препарати та ін) і специфічної (малі дози алергенів, вакцини і аутовакцини) гіпосенсибілізації.

Рекомендується:

• бальзам Біонет на проекцію пазух + на слизову носа
• бальзам на корінь язика 3-4 р/д протягом 7-15 днів
• еліксир у вигляді крапель в ніс
• гель Біонет
• магніт Лукаб (після лікування гаймориту для профілактики рецедивів)
• фітовіт
• капсули ноні
• вітаміни

Гострий гайморит (або при загостренні хронічного гаймориту)

• 1. Еліксир розведений (1 частина еліксиру на 3 частини води). Капаємо в ніс по 2 краплі 4 рази на день.
• 2. Зубний гель - на турунди вводимо глибоко в ніс по нижньому носовому ходу і залишаємо на 15-20 хвилин. Робимо вранці і ввечері. Якщо відзначається сильне печіння, то гель можна розводити навпіл з активним бальзамом.
• 3. Активний бальзам (4 рази в день)
  а) Втирати в проекції гайморових пазух
  б) змащувати глибоко в носі
  в) на корінь язика
  
  При високій температурі пункти 1,2,3 повторювати кожні 2 години. Додаємо пиття чаю Біонет, дуже добре Лікарап ( 1 таблетка 2 рази на день) і Вітаміни (2 таблетки 3 рази на день).